Що таке казкотерапія і як її практикують?

Першим оцінювати казки, притчі, байки та легенди, як метод виховання, став філософ Карл Юнг. Він звернув увагу, що у народів світу, які живуть далеко один від одного, вони мають однаковий сценарій. Предтечею сучасної казкотерапії вважається діяльність американського психотерапевта Еріка Берна.

Уже на початку 20 століття він стверджував, що життєвий план формується у дитини батьками до 6-ти років, а в «програмуванні» такого сценарію казкові оповідання займають одну з провідних позицій.

Що вміє казка і які проблеми вона допоможе вирішити?

Дитячі казки — це чудовий і ненав’язливий метод навчання та установки життєвих цінностей, спосіб розкрити і стимулювати творчий потенціал. Вони також допомагають батькам і дитині:

  • справлятися зі страхами, знімати емоційну напругу, налаштовуватися на позитивний лад;
  • м’яко корегувати поведінку, у тому числі агресію або гіперактивність;
  • вчитися дивитися на життєві ситуації з боку;
  • бачити розмаїття шляхів досягнення мети;
  • відкривати в собі нові здібності для вирішення поставлених завдань;
  • відчути впевненість у своїх силах;
  • підвищувати рівень самосвідомості й усвідомленості своїх дій.

Маленькі діти іноді просять читати одну й ту саму казку кожен день впродовж 1-2 місяців. Не відмовляйте їм у цьому. Доведено, що багаторазове повторення такого ритуалу дітям важливе і необхідне. Це допомагає запам’ятати зроблені висновки, дає відчуття стабільності і порядку, дозволяє повторно відчувати знайомі емоції, знімає тривожність через невідомість. Крім цього, дитина може ідентифікувати себе з героєм казки. Саме тому вона хоче раз по раз проживати історію, де малюк, долаючи всі перепони і негаразди, стає переможцем.

Як підібрати казкову розповідь?

Щоб казка стала психотерапевтичною, її основна метафора повинна бути співзвучною з проблемами і переживаннями дитини. У підлітковому віці діти підбирають собі казкові історії інтуїтивно. Зазвичай це казки-страшилки. Батьків не повинно це лякати. Для такого віку це нормально.

Правильно вибрати чарівну розповідь для малюків, дошкільнят і молодших школярів допоможе знання того, що або хто викликає страх, і коли це відбувається:

  • з 2-х до 3-х років — ніч, темрява, тварини;
  • в 4 роки — комахи і, як не дивно, казкові герої;
  • з 5-ти до 6-ти років — школа, пожежа і природні катастрофи;
  • в 7-8 років — смерть (власна, членів сім’ї, близьких).

Зверніть увагу, якщо психіка дитини не впорається з цими проблемами в зазначеному віці, вони не пройдуть самі по собі. Ці страхи можуть переслідувати і далі, а можуть причаїтися і виникнути з новою силою в будь-якому віці.

Правила написання психотерапевтичної казки

Діти завжди просили батьків періодично відкладати книжку в сторону і розповідати вигадану історію. Сьогодні такі казки мають спеціальний термін — наративні. Для того, щоб вони стали одночасно і терапевтичними, намагайтеся дотримуватися таких правил:

  1. Історія для найменших повинна бути короткою. Використовуйте прості речення. Застосовуйте повторення слів, наприклад, «тягнуть-тягнуть» або «котився, котився і докотився». В оповіданні має бути мало учасників. Зазвичай ними стають предмети або об’єкти, яких одухотворяють і наділяють чарівними властивостями, — Колобок, Теремок.
  2. Для дітей у віці 3-5 років пишуть казки на побутові теми. Взаємини в них повинні бути мирними і спокійними. В якості головного казкового персонажа, який повинен обов’язково взаємодіяти зі звичайними людьми, виберіть звичну тварину, але наділіть її чарівною силою, — Кіт у чоботях, Золота рибка.
  3. Для дітей 6-ти років і старше вже потрібні герої-діти — Нільс, Попелюшка. Але зараз замість них часто використовують супергероїв..
  4. Включайте в казку страх, який відповідає віковій категорії, або проблему, яку потрібно вирішити, наприклад, відучити від звички кусатися. Нехай головний персонаж бореться з ними, обов’язково перемагаючи їх вкінці. Для цього в казки для малюків вводьте добрих помічників-друзів і сили природи. Герой оповідання для дітей старше 4-5 років повинен долати всі перешкоди і страхи самостійно завдяки своїй кмітливості, внутрішній силі, сміливості, хоробрості і доброті.
  5. Не забувайте наділяти дівочі й жіночі персонажі різними характерами і стилями поведінки, де переможницею стане головна героїня — добра, лагідна, слухняна і працьовита.

У комплексі зі казкотерапією можна застосовувати й інші методи психокорекції. Крім спільного продовження казкової історії, це можуть бути розігрування казки в особах, її постановка в домашньому ляльковому театрі, малювання окремих сценок, з яких потім можна зробити саморобну книжку. А ще пробуйте разом складати за мотивами казки вірші або навіть пісні. Це буде особливо корисно, якщо в дитини є дефекти мови.

Хочете зрозуміти, що відбувається з дитиною, яка дорослішає? Попросіть її скласти казкову історію особисто для вас.

У ній будуть зашифровані не тільки його оцінки взаємин у сім’ї і дій батьків стосовно неї, але й її одномоментні проблеми, страхи, очікування. Якщо у вас не вийде розгадати таємний сенс казки самостійно, не соромтеся звернутися за його розкодуванням до дитячого психолога.

Приклади домашньої казкотерапії

Дитина підросла і почала битися? Розкажіть їй нову казку про улюбленого героя. Нехай це буде, наприклад, ведмежа Тяпа. Ось тези такої розповіді.

Тяпа любить грати і веселитися з друзями (іншими звірятами). Перерахуйте улюблені розваги сина, немовби натякаючи на його схожість з ведмежам.

Не відомо чому, але під час ігор з друзями ведмежа став штовхатися (битися, кусатися, щипати, дряпатися). Йому здавалося, що це весело, але друзі на нього ображалися і ставали сумними. Щоб їх розвеселити, Тяпа повторював свої «витівки», але ситуація ставала ще гірше. Усі просто тікали.

Настав час, коли з ведмедиком перестали дружити. Опишіть, як це сумно і чому це погано.

Вечірній Місяць, почувши гучні скарги Тяпи про те, що йому самотньо і ніхто не хоче з ним дружити, пошкодував його і забрав до себе на небо. Там Тяпа познайомився з його сином Морфеєм. Він розповідає ведмежаті, що чудово себе почуває на самоті і любить панувати над світом, занурюючи всіх у сон, а друзі йому ні до чого. Ведмедик доводить переваги дружби (перерахуйте і акцентуйте на них), але Морфей піднімає його на сміх: «І де твої друзі?»

На допомогу посмутнілому Тяпі приходить маленька мишка. Вона дарує йому чарівну паличку, що допомагає повернути друзів. Але попереджає: якщо він образить їх ще раз, то ніяка магія більше не допоможе. Щоб допомогти ведмежаті не розпускати руки, вона обдаровує його «чарівним плесканням у долоні». Якщо зробити його під час бажання вдарити, то воно миттєво випарується.

У фіналі Тяпа повертається додому.  Вранці за допомогою палички він повертає собі друзів, обіцяє їм вести себе добре і навіть один раз хоче вдарити тигреня, але йому допомагають плескання в долоні і посмішка другу.

Наведемо також аудіо-приклад казкотерапії від страху темряви. Тільки не полінуйтеся вивчити цю історію. Краще її розповідати особисто, сидячи поруч дитиною перед сном. І ще, ось приклад чудової короткої казки-мотиватора, яка допоможе привчити чистити зуби.

В якості висновку дамо ще одну рекомендацію. У наш неспокійний час впоратися зі страхами війни, смерті й самотності підліткам допоможуть 2 казки-повісті Януша Корчака «Король Мацюсь Перший» і «Король Мацюсь на безлюдному острові». Ці 2 історії видані українською мовою в 2011 році — «Пригоди короля Мацюся».  Попри те, що вони були написані 100 років тому, ці цікаві розповіді актуальні й зараз.

Коментарі покищо відсутні

Коментарі сайту
Коментарі facebook

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *