«Спасибі», або вчимося бути вдячними

«Спасибі», або вчимося бути вдячними

Ввічливість – одна з найважливіших навичок людини. Ми кажемо «дякую» та «будь ласка» зовсім не тому, що так потрібно. Слова ввічливості роблять наш світ кращим, а людей у ньому – добрішими. І це одна з найперших задач батьків – навчити дитину бути вдячною та люб’язною у будь-якій ситуації. Тож, коли починати виконувати цей пункт виховання?

Не секрет, що кожному з нас значно легше та приємніше спілкуватись із людиною, якщо вона вихована та ввічлива. І ми особливо дивуємось, коли нашим милим опонентом виявляється дитина, яка ще навіть не пішла до школи.

Нажаль, частіше все ж трапляються ситуації прямо протилежні. Деяким батькам доводиться просити чи навіть вимагати від свого чада слово «дякую», яке дитина вимовляє лише для того, щоб від неї відчепились, або і зовсім мовчить. В результаті усі звісно все зрозуміють та не будуть ображатись – це ж малюк. Однак, неприємний осад від таких випадків завжди залишається, особливо у батьків. Декілька подібних ситуацій мають стати червоним сигналом про те, що дитину час знайомити із словами ввічливості, і це потрібно робити якнайскоріше.

Чому малята забувають бути вдячними?

Пояснень такі поведінці може бути безліч. 

По-перше, багато діточок не кажуть «дякую» тільки через те, що дуже соромляться. Особливо часто це трапляється тоді, коли малюкові приділяється занадто багато уваги від дорослих, коли усі від нього чогось чекають, я йому хочеться лише одного – аби його просто залишили у спокої. Сором’язливість може бути такою собі особливою рисою характеру людини, і вона зовсім не вказує на невихованість або неввічливість.

По-друге, дитина дошкільного віку буквально щодня отримує величезну кількість навичок та знань, і можливо, саме пункт про вдячність ще не встиг сформуватись у її світогляді. А може маля просто ще не зрозуміло, як це працює, і що бути ввічливим – це гарно і правильно.

І по-третє, маленькі непосиди – то надзвичайно зайняті особи, які постійно щось роблять, вивчають, пізнають, і за такою неабиякою зайнятістю вони просто забувають про слова вдячності.

caroline-hernandez-376320.jpg

Отже, причин можна знайти чимало, і усі вони свідчать на користь малюка. Втім, чи правильно це? Чи можна обійтись лише поясненням та мирно сподіватись на те, що колись наступить та щаслива мить, і Ваша дитина нарешті буде використовувати у своєму лексиконі слова «дякую» та «будь ласка»?

Як навчити малюка бути вдячним

  • Навряд чи можна знайти спосіб більш дієвий та якісний, аніж власний позитивний приклад батьків. Коли в родині ввічливість та вдячність практикують усі її члени, дітки також обов’язково будуть використовувати слова дяки. Тож, любі батьки, будьте завжди люб’язними та делікатними, і тоді Вам не доведеться пояснювати малюкові, навіщо казати слово «дякую».

  • Якщо Ви помітили, що Ваша дитина вперше сказала «будь ласка» або «спасибі», безперечно наголосьте на тому, як це гарно і правильно. Розкажіть малюкові, що він молодець, похваліть його і наступного разу він не замислюючись використає ці слова.

  • Нагадуючи сину або доньці про правила вдячності, слідкуйте за тоном свого голосу. Приказною манерою Ви напевне не досягнете своєї мети, і Ваші діти не зможуть зрозуміти те, що Ви намагаєтесь їм донести. Так само тихо і ввічливо привчайте малюків просити те, що їм потрібно. Нехай вони зрозуміють, що фраза «мамо, дай будь ласка цукерку» значно дієвіша, аніж «хочу цукерку негайно!», і що на такі грубі слова батьки мають право просто не реагувати. Однак, будьте обережними із подібним навчанням, бо інколи ефект від нього може бути протилежним. Зрозумівши, що слова вдячності – це добре, діти можуть почати використовувати їх на свою користь, і з їх допомогою буквально випрошувати те, що їм потрібно. В такому разі, мамі або татові буде значно важче пояснити малюкові, чому слово «будь ласка» він сказав, а бажана іграшка куплена не була.

І в якості висновку скажемо наступне. Те, якими виростуть наші дітки, у більшій мірі залежить лише від нас самих: від нашої поведінки, манери спілкування в родині, підходу до виховання. Саме батьки є найважливішим прикладом для своїх малюків, тож вдячність та ввічливість можна умовно назвати спадковими рисами. Бажаємо, аби Ваші діти ніколи не давали привід за них червоніти, а слова «дякую», «будь ласка», «добрий день» та «спасибі» лунали щодня з рідних мален

Кількість переглядів: 177
Для додавання коментарів, Вам необхідно Увійти або зареєструватись.
Додати коментар