Перехідні кризи: перелом чи перехід на новий ступінь розвитку?

Перехідні кризи: перелом чи перехід на новий ступінь розвитку?

Розвиток людини від самого народження не може похизуватися своєю лінійністю. В певні вікові періоди відбуваються свого роду «стрибки», які змінюють модель поведінки та рівень розвитку. Деякі види діяльності відходять на другий план, інші ж займають важливе місце.

Дитячі кризові періоди в психології називають кризами емансипації. Це означає віддалення від батьків, вихід з-під їхнього впливу. Для гармонійного розвиту малюка батькам важливо знати, як поводитися з дитиною в момент кризи.

Умовно можна виділити наступні критичні періоди дитинства:

1. Біологічний (поява малюка на світ): фізично дитина вже не є одним цілим з матусею. На даному етапі важливо надати максимальний комфорт у фізичному плані, тобто своєчасно годувати, прикладати до грудей, класти до теплого ліжечка або біля матусі. Поруч з цим може з’явитися лактаційна криза, сутність якої полягає у потребі більшої кількості молока, ніж виробляється у мами. Важлива рекомендація: якомога частіше прикладайте дитину до грудей та дотримуйтесь режиму годування, не використовуйте пустушку.

2. Психологічний період, що характеризується народженням особистості, власного «я». Цей період ще називають кризою трьох років. Він є вкрай важливим, оскільки в цей час відбувається формування волі. Батькам слід побудувати певну стратегію дій (більш докладно про це поговоримо далі).

3. Соціальний (сюди відносять кризу семи років та підлітковий період). На цих етапах відбувається соціалізація особистості та займання нею свого місця у суспільстві.

 Трирічна криза малюка: гострі зміни

 Найперше, що повинні зрозуміти дорослі: цей період має гостре протікання та жодній корекції не піддається. Звичайно можна подавляти дитину своєю міцністю та владою, однак це призведе до руйнування вольових навичок, які так необхідні для нормального існування в сучасному соціумі. А от передбачити та морально підготуватися до змін можливо. Прослідкуйте за першими передкризовими «дзвіночками», які пов’язані з пізнавальними функціями:

• зацікавленість своїм відображенням у дзеркалі;

• для дівчаток важливим стає, який зовнішній вигляд вони мають;

• хлопці гостро реагують на невдачі (наприклад, коли не виходить зібрати конструктор) тощо.

Згодом, приблизно через 1 — 2 місяці, і наступає власне криза. А проявляється вона наступними рисами.

1. Упертість. Дитина наполягає не через те, що їй дійсно чогось хочеться, а тому що це вона просить. Наприклад, ви придбали таку бажану ляльку, а інтерес до неї зник дуже швидко. Це говорить про те, що ця іграшка була лише приводом заявити про власну силу над батьками.

2. Перекірлива поведінка (протест, бунт). Наприклад, ви пропонуєте малюкові погратися, а він відмовляється, хоча через декілька хвилин сам захоплюється грою. Тобто ідея дитині подобається, але для малюка головне негативно зреагувати на те, що це ви запропонували.

3. Свавілля. Малюк говорить: «Я сам!». Формується самостійність та прагнення довести всім, що він може впоратися без сторонньої допомоги.

4. Знецінення. Якщо до трьох років батьки для дитини — це все, то після трьох років ситуація кардинально змінюється: малюк може навіть дражнити та ображати батьків. Тобто йому важливо зіштовхнути дорослих з п’єдесталу пошани. Так дитина починає розуміти, що саме вона є автором свого життя. Якщо цього знецінення не відбудеться, дитина виросте залежною та інфантильною. Головне — не перегнути палицю, тому батькам слід обережно реагувати на таку поведінку і намагатися знайти компроміс.

5. Деспотизм. Дитина намагається все підпорядковувати своїм бажанням, їй хочеться, щоб всі робили саме так, яка вона захоче. Особливо яскраво така поведінка спостерігається в родинах з однією дитиною.

 Позитивні риси негативної поведінки

 Як би страхітливо не звучала описана вище поведінка, все ж і вона має іншу сторону медалі — позитивну. У дитини формується власна думка, вона вже починає орієнтуватися на власні рішення. Тобто закладається самостійність. Своє початкове рішення малюк відстоює, вчиться бути вірним йому, прикладає максимум зусиль для того, щоб світ підкорювався його бажанням. А це, в свою чергу, породжує волю.

У дитини з’являються власні цінності та орієнтири. Батьки мають теж перебудувати своє ставлення: припинити робити замість дитини те, що вона сама в змозі зробити.

Адекватна позиція батьків: не дозволяти заходити за рамки дозволеного та не перешкоджати прояві особистості. Те, що категорично забороняється малюкові (що несе в собі небезпеку, наприклад, гратися інструментом) має бути обмежено. І тут треба проявити напористість. Утім, важливо і дати простір, створити безпечну зону, де малюкові можна все.

В цей час психологи радять зробити наступну таблицю:

 категорично забороняється: чіпати електричні прибори, залишитися самому в повній ванні, бити інших дітей або дорослих;

• можна робити спільно з дорослим: готувати їжу, стрибати на дитячому майданчику, гратися з «дорослими» речами;

 малюку дозволяється робити самостійно: гратися своїми іграшками, малювати на папері, кататися на іграшковій машині тощо.

Батькам також важливо мати єдину стратегію та не дозволяти робити те, що інший з дорослих забороняє. Для дитини можна подати цю таблицю як «Звід правил нашого Царства», тобто не нав’язувати правила, а перетворити їх на цікаву гру.

Для додавання коментарів, Вам необхідно Увійти або зареєструватись.
Додати коментар