Гіркі стусани, або Як правильно карати дітей

Гіркі стусани, або Як правильно карати дітей

Іноді, коли наші діти забуваються і справді заслуговують на справедливе покарання, ми, батьки, боїмося їх карати, щоб не травмувати дитячу психіку та не викликати серйозну образу. Але якщо поглянути з іншого боку, то іноді покарання просто повинне мати місце. Як же правильно карати дитину, щоб не травмувати її психіку та зберегти любов в родині? Звернемося до порад психологів.

Карати чи ні?
Так, спеціалісти стверджують, що покарання — це необхідний елемент виховання, котрий треба використовувати лише тоді, коли дитина умисно нашкодила. Адже діти, котрі ростуть в середовищі, де все можна, тобто немає певних обмежень та правил поведінки, в майбутньому можуть стати лінивими та нахабними. Або ж, якщо ваша дитина більш слабка особистість, вона може вирости непристосованою до життя в суспільстві. Адже в дорослому житті пробачається далеко не все, на відміну від дитинства, коли матуся готова пробачити своєму малюкові майже будь-що. Існує навіть думка про те, що діти, котрих батьки карали і робили це правильно, виростають більш сильними та успішними особистостями.

Правила покарання
• Одразу після проступку.
Тобто не можна залишати на потім, «щоб тато потім ввечері покарав».
• Має бути пропорційним провині.
Наприклад, якщо дитина з’їла цукерку, ви не можете позбавити її запланованого походу до парку розваг.
• Не сваріть дитину за те, що вона зробила давно.
Наприклад, ви знайшли фантики від цукерок, з’їдених тиждень тому. Пожурити, помахати вказівним пальчиком можна. Карати — ні.
• Лише за порушення встановлених правил поведінки.
Спочатку пояснюємо правило, а потім караємо. Якщо дитині не сказали, що цього робити не можна, значить, карати за такий проступок буде несправедливо.
• Карайте лише за свідомі проступки.
Якщо дитина ненавмисно зачепила новорічну кульку на ялинці — не можна її за це сварити! Можна лише спокійно сказати: «Будь обережним».
• Будьте готовими до конфлікту.
Коли правила порушуються демонстративно, треба зібрати всю свою волю в кулак і спокійно пояснити: що можна, що не можна та які будуть наслідки. І надалі чітко слідуйте встановленим вами ж правилам: порушив — отримав покарання. Крапка.
• Коли дитина відбула покарання, тему вже закрито.
Не повертайтеся більше до неї.
• Не зганяйте на дитині свої емоції.
Не сваріть дитину лише тому, що вам так захотілося, через свій поганий настрій, невдачу на роботі тощо.
• Обов’язкове примирення.
Якщо ввечері дитину було покарано, на ніч обов’язково її обніміть, поцілуйте та скажіть, як її любите.


Різновиди покарання
1. Фізичні покарання, як вважають психологи, теж допустимі, але лише тоді, коли вони просто необхідні. Говорять, що можна шльопнути дитину по ручкам або по попі, коли виникає ситуація, небезпечна для її здоров’я. Наприклад, коли дитина полізла пальцями в розетку. Таким чином, у дитини формуватиметься асоціація: розетка — небезпека — біль.
Це єдиний варіант, коли фізичні покарання можуть бути доречними. В усіх інших випадках треба домовлятися.
2. Позбавлення чогось: таке покарання використовують тоді, коли ви заздалегідь домовились про можливі наслідки тієї чи іншої поведінки. Позбавити дитину можна цукерок, мультфільмів або чогось іншого, що не є життєво необхідним. В жодному разі не позбавляйте дітей спілкування з іншими дітьми, своєї материнської любові та тепла, прогулянки на свіжому повітрі і т.д.
3. Атаку голосом також треба використовувати лише тоді, коли вона буде доречною. Але лише по темі та в обмежених кількостях. Жодних виразів типу: «Ти такий, як твій батько (бабуся, тітка тощо)!». Атака голосом — це в жодному разі не істерика, коли доросла людина пригадує все, що накипіло. Такий прийом використовується стримано та цілком свідомо. Тобто так, щоб дитина це сприйняла так само свідомо і зрозуміла: вона заробила це покарання.
4. Залякування чревате негативними наслідками, тому такий прийом треба використовувати дуже обережно, вкрай рідко та лише в тих випадках, коли зовсім нічого з іншого не спрацьовує. Наприклад, коли ваш малюк підросте і сам ходитиме до школи, вам потрібно буде навчити його правильно переходити дорогу. І якщо дитина не слухається та не дивиться наліво та направо, можна розказати їй, що може статися аварія. Говоріть тільки реальні факти, не згущуйте фарби та не видумуйте історій про страшного Ба-байку, Чахлика тощо.
5. Поставити в кут, посадити на стільчик покарання і т.д. Такий спосіб використовують досить часто. Але не всі знають, що перш ніж відправити дитину в куток, їй треба пояснити, чому вона туди йде, для чого вона туди йде і як треба поводитись, щоб більше в куток не потрапляти. Фахівці також радять звернути увагу на правильний розрахунок часу, котрий дитина проводить в кутку. Для дітей до 2 років це має бути 3–4 хвилини, не більше. І чим старша дитина, тим довше їй можна стояти в кутку.
Іноді буває так, що дитина нашкодила і, знаючи про наслідки, сама відправилась до кутка. Це означає, що вона розуміє: зараз можна нашкодити, потім посидіти трохи в кутку, і більше нічого не буде. Тобто стояння в кутку перестало бути покаранням. В такому випадку нічого не залишається, як відмовитись від цього прийому та шукати інший справедливий спосіб.
6. Ігнорування. Якщо використовуєте такий прийом, то ні в якому разі не ігноруйте саму дитину. Ігноруйте її поведінку. Дитина повинна знати: вона для вас любима та найкраща, але її поведінка в даний момент часу вам не подобається. Цей спосіб радять використовувати тоді, коли дитина намагається влаштувати істерику чи інший демонстративний необґрунтований протест.
Можна проговорити ситуацію вголос, наприклад: «Сидить Ілюша, кричить, а в нас тут така книжка яскрава!». Якщо ж істерика сталась десь на вулиці чи в громадському місці, просто виведіть звідти дитину.
І найголовніша порада: перед тим, як карати дитину, обов’язково треба з нею поговорити та з’ясувати, що вона відчуває, чи визнає свою провину, чи розуміє, що вона нашкодила. Адже, можливо, дитина вважає зовсім по-іншому і просто не розуміє того, що порушила правила поведінки.
Якщо ж ви погарячкували та зірвалися на дитину (нажаль, ніхто від цього не застрахований), обов’язково попросіть вибачення. Але і тут треба бути уважними і не робити цього аж надто часто.


Для додавання коментарів, Вам необхідно Увійти або зареєструватись.
Додати коментар