Дитяча істерика і правильні дії батьків

Рано чи пізно всі батьки стикаються з дитячою істерикою. Навіть найвихованіша, найслухняніша дитина проходитиме цей етап становлення особистості. Важливо знати про істерику якомога більше та розуміти її походження. Тільки при коректному підході дорослих можна звести до мінімуму негативні наслідки істерики.

детская истерика

Чому трапляються дитячі істерики

Маленька людина ще не вміє справлятися з власними емоціями та бажаннями. Якщо додати втому, особливості віку та нерви батьків, то виходить вибухова суміш.

Необхідно розуміти, що істерика — це природній процес розвитку дитини. Вона стається у всіх дітей, різниця хіба що у частоті повторень: у когось двічі за все життя, а у когось двічі на день. Чи буде вона продовжуватись роками, чи залишиться тільки в вигляді поодиноких випадків, — залежить від батьків.

Детская истерика

Істерика — це сигнал для дорослих, що дитина потребує допомоги. У момент істерики дитина не усвідомлює свої почуття, часто не відчуває болю і не реагує на звичні подразники. В такий момент шквал емоцій всередині чада вирує і контролювати їх не виходить. По зовнішньому вигляду дитини видно, що все по-справжньому: міміка обличчя, очі, рухи, крик. Може доходити до падіння на землю, биття всього навколо, кусання себе та інших.

Ніколи не бийте дитину в момент істерики! Чим ви не досягнете 

нічого, лише покажете своє безсилля!

Навчіться відрізняти істерики від капризів. Капризи — це свідома реакція. Це шоу, яке влаштовує дитина, щоб добитись свого. Зазвичай капризи припиняються після суворого тону одного з батьків, а істеричний напад просто голосом не подолаєш.


Як реагувати на істерику

Різні істерики потребують різного підходу. Треба навчитись швидко визначати тип проблеми і мати під кожен алгоритм дій.


Справжня істерика

Зазвичай при такій істериці дитина навіть не бачить вас та оточуючих — настільки вона засліплена емоціями. Але вона буде відчувати вас. Це означає, що треба заспокоїтись самому, дайте собі на це час.

Не хапайте і не трясіть дитину! Покладіть їй руки на плечі, 

нехай вона відчуває вашу присутність.

Налагодьте контакт: візьміть на руки, посадіть на коліна, погладьте, обійміть. Дитина відчує себе в безпеці. Коли накал істерики трохи вщухне, почніть говорити. Краще шепотіти, дитина буде змушена прислухатись і затихнути. Дайте зрозуміти, що допомагаєте і оберігаєте. Розкажіть, що любите. Назвіть почуття, які зараз вирують всередині маленької людини: ти злякався, ти змучився, ти ображаєшся. Озвучте, що така реакція нормальна.

Умийте дитину водою, дайте попити. Якщо знаходитесь в приміщенні, вийдіть на вулицю. Свіже повітря і зміна обстановки переключить увагу плакси.

Детская истерика

Несправжня істерика 

Несправжня істерика — це капризи. Їх треба стримувати, оскільки при регулярності дитина зрозуміє, що такий метод дієвий. І тоді всі прохання і побажання будуть закінчуватись саме так.

Як тільки капризна істерика починається — відходьте в сторону. Монотонно і методично повторюйте, що бажання дитини не буде виконано. Відмова має бути однозначною: «Ми не купуватимемо іграшку. Ми маємо йти додому».

Треба зібрати всю волю в кулак і чекати, поки дитина закінчить. Не варто ігнорувати дитину, бо тоді каприз перейде в справжні нерви. Дивіться на виступ, показуйте, що просто чекаєте закінчення. Будь-які інші слова нічого не дадуть зараз. Дайте трохи часу.

Ніколи не робіть вигляд, що кидаєте дитину на вулиці 

чи у чужому приміщенні! Не лякайте «чужим дядею», лікарем чи будь-чим іншим.

Коли почнете говорити, робіть це впевнено, чітко і тихо. Спокійність дасть вам перевагу в цій боротьбі. Спробуйте переключити увагу на щось інше, що може сподобатись дитині. Не ведіться на такі шоу під тиском сторонніх людей. Не тіште себе думкою, що один раз можна задовольнити каприз. Це дорога в нікуди.

Ребенок плачет

Істерика в 1 рік
Такі істерики справжні і виходять на фоні неможливості справитися з емоціями. Дитина маленька і потребує допомоги. Допоможуть тільки дотики, ніжність, любов, спокійний голос. Лагідність дорослих допомагає вирішити питання істерик в такому віці.
Істерика в 2 роки
Дитина вже більш сформована і істериками реагує на слово «ні». Таким чином вона бажає задовольнити свої спонтанні побажання і хоче їх миттєвого виконання. Важливо не дати слабину, щоб істерики не перейшли на новий, крутіший рівень. Будьте послідовні.


Істерика в 3 роки
Це вік найчастіших істерик. Саме батьки трирічок найчастіше жаліються, що дитина стала некерована. Не переймайтеся: майже всі діти в такому віці влаштовують батькам істерики без приводів. Але тричічна дитина вже все розуміє. Свідомо знає, що і як можна отримати від батьків. Проявляється самостійність і відчуття себе дорослою людиною. Батькам важливо бути авторитетними. Показуйте, хто головний в сім’ї.

Психологи стверджують: відмовтесь від бажання зламати характер, це не призведе ні до чого хорошого. Але дитина має розуміти, що істерика не допомагає добитись результатів. Не боріться з істериками як такими, боріться з їх причиною.


Істерика старших дітей
Істерики в дітей після чотирьох років — найчастіше наслідок неправильного поводження і виховання батьків. Вже є розуміння, що можна змусити батьків виконати бажання через істерику. Або ж можна звернутись до дідуся чи бабусі, які виконують забаганки малечі. Встановіть межі дозволеного. Покажіть, що маніпулювати не вийде. Після чотирьох років побороти істерики буде набагато складніше.
Якщо проблема не вирішується — зверніться до дитячого психолога.

Истерика у ребенка

Ніколи не робіть під час дитячої істерики

Ось те, що не варто використовувати при боротьбі з істерикою:

  1. Крик. Один із вас має бути спокійним, тож хай це буде дорослий. Спокій — запорука легкого вирішення ситуації. Кричати не можна! Говоріть тихо і спокійно.

  2. Не залишайте дитину в істериці саму. Не варто ламати психіку своєї кровинки і залишати її з відчуттям, що її покинули найрідніші люди.

  3. Залякування. Розмови про полісмена, який зараз забере — недоречні. Сюди ж входять всі інші персонажі, які можуть забрати дитину від батьків: Баба Яга, цигани, люди з дитячого будинку. Можна дуже нашкодити такими словами і створити відчуття непотрібності.

  4. Побиття. Такі дії демонструють вашу слабкість. Фізичні покарання не дадуть результатів і загострять проблему. Користуйтесь іншими доступними методами заспокоєння — ії досить багато.

Усвідомте, що істерики короткострокові. Просто треба навчитись їх долати правильними методами. Допоможіть собі і дитині пройти ці випробування швидко.


Як поводитися батькам під час дитячої істерики

Поради прості і зрозумілі. Згадуйте про них, як тільки починається істерика:

  1. Особистий спокій. Постійте, порахуйте до 10, випийте води, глибоко вдихніть. Такі дії приведуть вас до адекватного стану і можливості нормально реагувати на поведінку чада.

  2. Не бійтесь осуду людей. Не звертайте на них уваги, бо контакт з дитиною важливіший за всіх інших. Ігноруйте непрохані поради оточуючих, адже ви краще знаєте, що робити з вашою дитиною.

  3. Переключайте увагу дитини на захоплюючі деталі чи цікаві речі.

  4. Після закінчення істерики будьте лагідні з дитиною і проведіть спільно час. Це необхідно для закріплення довірливих стосунків між вами. Не треба згадувати дитячу істерику і тим більше — дорікати нею.

  5. Прийміть той факт, що без істерик не обійтись. Треба навчитись їх швидко усувати і бути сильнішими за них.


Батьківство — це завжди робота над собою та над вихованням дитини. Щоденна, кропітка і важка. Але така робота дасть свої плоди. В ваших руках виховання сильної, розумної та стійкої особистості.




Кількість переглядів: 202
Для додавання коментарів, Вам необхідно Увійти або зареєструватись.
Додати коментар