Чому підлітки грублять батькам і як на це реагувати 

На очах у занепокоєних батьків колись золота дитина перетворюється на… кактус. Радикальні зміни в характері свідчать про настання перехідного віку. З цим можна тільки привітати маму й тата, адже їхній малюк починає дорослішати. 

Тільки чомусь це зовсім не радує. Грубість, бунт, зміна вподобань та кола спілкування — це все ознаки сепарації.

Підліткова сепарація

Під сепарацією слід розуміти природне відділення особистості дитини від батьків. Вона прагне стати самостійною, незалежною, дбати про власні інтереси. Цей пошук себе досить болючий для самого тінейджера, тому нерідко супроводжується невдачами, внутрішніми конфліктами й агресією. Можна порівняти це з довгим тренуванням, коли мʼязи через біль стають міцнішими. Тільки так відбувається з характером.

З чим вам доведеться зіткнутися на етапі дорослішання дитини:

  • Заперечення прийнятих традицій, ідеалів, цінностей. Підліток уже не ідеалізує постать батька чи матері, бачить ваші слабкості. Тому шукає чогось нового й власного.
  • Самостійність. «Я сам!» — девіз тінейджера на найближчі 2-3 роки. Сам вирішу, як мені навчатися, яке хобі вибрати, з ким спілкуватися тощо. Навіть якщо ви за кілометр бачите несправжність його «нових друзів», марно про це казати — у цьому віці власна болюча ґуля значно краща, аніж застережливі повчання.
  • Пізнання себе й експерименти ходять поруч. Підліток уважніше ставиться до свого тіла, зовнішності, одягу, манери спілкування. Не забуваймо й про психосексуальний розвиток, усвідомлення себе як особи певної статі.
  • Розширення кола спілкування й соціальних груп. Тінейджеру бракує лише родинного кола й однокласників. Він шукає однодумців, прагне ідентифікації й визнання «за свого».

Звісно, це проявляється і в побуті: зачинені двері кімнати й прохання не заходити без стуку; небажання ділитися усім із мамою чи татом, свої таємниці й приватний простір. Це все — необхідні етапи відокремлення.

Вчені припускають, що такий еволюційний механізм був потрібний для розвитку людства. Якщо в нас не виникало би конфлікту поколінь, усі б до старості жили в одній печері й ніколи не побачили світу.

Здавна в Україні в родині було заведено ставити хату для подружжя — окремо від батьків і молодших дітей. Тож сучасним батькам залишається змиритися з невідворотним та гідно пережити підліткову сепарацію.

Як поводитися з підлітком — зміна фокусу на себе

Про це говорять усі психологи. Деякі мами через власні нереалізовані амбіції змушують дітей «проживати» не своє життя. Так, якщо мама мріяла стати балериною, але не стала, малюк піде до балетної школи, буде круглим відмінником, кращим бігуном, вступить на юрфак (потрібне підкреслити). Такі батьки переживають сепарацію складніше за інших.

Читайте також: «Чому дитина прогулює школу».

Навіть якщо ви не навʼязуєте дитині своїх нереалізованих мрій, все одно грубість і агресія можуть зачіпати вас за живе. Адже кожна мама чи тато прагне допомогти чим може, поділитися порадою чи досвідом.

Аби тінейджер успішно подолав цей період, батькам треба зосередитися на собі. Чому:

  1. Це відволіче вас від надмірного піклування про дитину. Підліток вже не маленький, може самостійно прибрати у кімнаті, поїсти, домовитися про заняття, купити речі. А ви можете щось порадити, якщо вас попросять.
  2. Зʼявиться новий особистий простір. Тепер у вас вдома на одну дорослу людину, яка має права й обовʼязки, більше. Підліток має змиритися, що час на себе є не тільки в нього, мама й тато не прийдуть на перший поклик.
  3. Тінейджер бачить, що ви не просто його батьки, а й спеціалісти, подружжя, діти своїх батьків, члени суспільства. Ваше багатогранне життя й діяльність будуть прикладом для формування підліткової особистості.

Зміщення фокусу на себе не означає, що ви перестаєте бути батьками. Але тип стосунків змінюється на більш дорослий. Нерідко підліткова агресія — це відповідь на нерозуміння батьків, які не можуть (не хочуть) відділитися від дитини.

Читайте також: «7 ознак, що дитині не вистачає вашої уваги».

Однозначно не варто «ламати» характер, звинувачувати, проявляти агресію у відповідь. Перехідний вік потребує батьківської мудрості залишити тінейджера у спокої, даючи можливість розвиватися. Напевне, ви не хочете все життя бачити перед собою слухняну дитину, якій минає 20, 30, 40 років?

Любов без умов — це те, що зараз треба. Чим більше зіпсувався характер, тим складніше підлітку переживати становлення. Звісно, батькам не одразу легко прийняти сина чи доньку грубими, засмученими, замкненими, але це єдиний шлях до завершення сепарації й перетворення на дорослу людину зі здоровою психікою.

Корисна література для батьків тінейджерів

Жоден автор не зможе дати універсального рецепта доброзичливих стосунків із підлітком. Але досвід інших батьків, рекомендації психологів допоможуть вам створити власну стратегію. Тому пропонуємо кілька книжок про підлітків, написаних досвідченими батьками:

  • Анна Гресь «Як пригорнути кактус?»
  • Найджел Латта «Поки ваш підліток не звів вас із розуму»
  • Неллі Літвак «Наші гарні підлітки»
  • Лоуренс Стейнберг «Перехідний вік»
  • Барбара Шер «Відмовляюся вибирати»

Тож упоратися з вередливим підлітком не так складно, як здається на перший погляд. У цьому вам допоможе література, власний досвід і готовність іти назустріч своїй дитині. Це буде непростий шлях, але він вартий того, щоб тінейджер зумів пізнати себе й знайти своє місце в майбутньому житті.

Коментарі покищо відсутні

Коментарі сайту
Коментарі facebook

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *